ћ≥жнародне гуман≥тарне право, ¤ке захищаЇ людину в≥д насл≥дк≥в в≥йни стосуЇтьс¤ кожного з нас. ѕроте воно недостатньо широко в≥доме. «а ¤ких обставин можна посилатис¤ на нього, ≥ ¤кий захист воно забезпечуЇ?

«апропонований нижче матер≥ал дозволить вам б≥льше д≥знатис¤ про ћ√ѕ та роль „ервоного ’реста у його поширенн≥. ƒл¤ розширенн¤ своњх знань з ћ√ѕ, запрошуЇмо в≥дв≥дати спец≥альн≥ сем≥нари, ¤к≥ провод¤тьс¤ „ервоним ’рестом.

–оль м≥жнародного гуман≥тарного права у сучасному св≥т≥

¬ажлив≥сть розповсюдженн¤ знань про м≥жнародне гуман≥тарне право (ћѕ√), ≥дей гуман≥зму в тепер≥шн≥й час по¤снюЇтьс¤ не т≥льки необх≥дн≥стю попередженн¤ порушень ћ√ѕ ≥ обмеженн¤ можливих дов≥льних д≥й п≥д час збройного конфл≥кту, але ≥ бажанн¤м виходити з гуман≥стичних позиц≥й у вихованн≥ людини, особистост≥.

¬ сучасному св≥т≥ ≥снуЇ великий спектр гострих гуман≥тарних питань, в≥д розв'¤занн¤ ¤ких не р≥дко залежить виживанн¤ ц≥лих народ≥в. —еред них можна назвати попередженн¤ масового вигнанн¤ населенн¤ з≥ своњх м≥сць проживанн¤ не залежно в≥д приводу, проблему б≥женц≥в, захист нелегальних м≥грант≥в - ос≥б без громад¤нства, захист д≥тей, вир≥шенн¤ питанн¤ про право на працю ≥ зменшенн¤ безроб≥тт¤.

≤снують проблеми, пов'¤зан≥ з науково-техн≥чним прогресом ≥ надм≥рною експлуатац≥Їю природнього середовища, що призводить до пог≥ршенн¤ еколог≥чних умов проживанн¤ людей. —юди також можна в≥днести нестачу питноњ води, посухи, пов≥н≥ тощо.

ѕроблема незаконноњ торг≥вл≥ наркотиками, боротьба з наркоман≥Їю ≥ сп≥льн≥ зусилл¤ держав по захисту в≥д хвороб складають ще одну групу м≥жнародних гуман≥тарних питань. ¬ останн≥й час особливоњ актуальност≥ набула проблема боротьби з тероризмом у вс≥х його формах ≥ про¤вах. ѕошук шл¤х≥в вир≥шенн¤ таких гуман≥тарних питань можливий лише в рамках сп≥льних зусиль вс≥х крањн св≥ту на основ≥ загальноприйн¤тих обов'¤зкових принцип≥в та норм сучасного м≥жнародного гуман≥тарного права.

∆еневськ≥ конвенц≥њ ≥ ƒодатков≥ протоколи до них зобов'¤зують держави ширше розповсюджувати тексти конвенц≥й, включати њх у програми в≥йськовоњ ≥ цив≥льноњ осв≥ти. ћ≥жнародний ком≥тет „ервоного ’реста св≥льно з Ћ≥гою товариств „ероного ’реста, „ервоного ѕ≥вм≥с¤ц¤ розробили ≥ реал≥зують програми д≥й по розповсюдженню ћ√ѕ. ¬они базуютьс¤ на трьох принципах, п≥дтверджених ’’≤≤≤ ћ≥жнародною конференц≥Їю „ервоного ’реста (Ѕухарест, 1977 р.):
- хоча в≥дпов≥дальн≥сть за розповсюдженн¤ знань про ћ√ѕ покладена на ур¤ди, пр¤му зац≥кавлен≥сть в цьому мають про¤вл¤ти нац≥ональн≥ товариства „ервоного ’реста, „ервоного ѕ≥вм≥с¤ц¤;
- при розповсюдженн≥ ≥дей червонохресного –уху не треба обмежуватис¤ ∆еневськими конвенц≥¤ми, а пропагувати вс≥ принципи „ервоного ’реста, „ервоного ѕ≥вм≥с¤ц¤, ¤к≥ можуть бути сформульован≥ ¤к концепц≥њ в≥дпов≥дальност≥ людини за людське житт¤;
- розповсюдженн¤ ћ√ѕ не повинно вестис¤ у в≥дрив≥ в≥д пропаганди миру ≥ заборони в≥йни.

«начна частина товариств „ервоного ’реста, „ервоного ѕ≥вм≥с¤ц¤ розгл¤даЇ р≥зноб≥чну д≥¤льн≥сть з пропаганди ћ√ѕ ¤к важливий зас≥б гуман≥зац≥њ в≥йни, захисту жертв конфл≥кт≥в, збереженн¤ св≥ту.

ѕринципи м≥жнародного гуман≥тарного права

ћ≥жнародн≥ правов≥ норми, ¤к≥ встановлюють гуманн≥ правила веденн¤ бойових д≥й, спри¤ють зменшенню лих, руйнувань ≥ жертв п≥д час збройних конфл≥кт≥в. ≤стор≥¤ св≥дчить, що ц≥ норми мають важливе значенн¤ передус≥м дл¤ перес≥чних громад¤н, на плеч≥ ¤ких падаЇ основний т¤гар в≥йни.

¬≥дом≥ наступн≥ м≥жнародн≥ договори ≥ угоди про захист жертв в≥йни: √аагськ≥ конвенц≥њ 1899 ≥ 1907 рок≥в про закони ≥ звичањ в≥йни, ∆еневський протокол в≥д 12 серпн¤ 1925 року про заборону застосуванн¤ на в≥йн≥ удушуючих, отруйних газ≥в ≥ бактер≥олог≥чних засоб≥в, ∆еневськ≥ конвенц≥њ 1949 року про захист жертв в≥йни, ƒодатков≥ протоколи 1977 року та ≥нш≥ м≥жнародно-правов≥ нормативн≥ акти.

≤стор≥¤ виникненн¤ ≥ розвитку м≥жнародного гуман≥тарного права (ћ√ѕ) т≥сно пов'¤зана з м≥жнародним –ухом „ервоного ’реста, ¤кий зародивс¤ у XIX ст. ≥ став ≥н≥ц≥атором безпосередньоњ розробки багатьох м≥жнародних угод, спр¤мованих на захист ≥ наданн¤ допомоги жертвам збройних конфл≥кт≥в - пораненим ≥ хворим во¤кам, цив≥льному населенню.

¬ основу ћ√ѕ покладено принцип гуманност≥, основний принцип не т≥льки даноњ галуз≥ права, але ≥ самого м≥жнародного –уху „ервоного ’реста ≥ „ервоного ѕ≥вм≥с¤ц¤. ¬≥н може бути визначений ¤к "попередженн¤ ≥ полегшенн¤ людських страждань за будь-¤ких обставин" ≥ "спри¤Ї взаЇморозум≥нню, дружб≥, сп≥вроб≥тництву ≥ дос¤гненню м≥цного миру м≥ж народами". ÷ей принцип маЇ надзвичайно важливе значенн¤, оск≥льки в≥н дозвол¤Ї при веденн≥ воЇнних д≥й виключити застосуванн¤ зброњ масового ураженн¤, обмежити насилл¤ в ход≥ в≥йськових операц≥й.

ќск≥льки основним об'Їктом захисту ћ√ѕ ¤к в пер≥од збройного конфл≥кту, так ≥ в мирний час Ї людська особист≥сть, њњ житт¤, честь ≥ г≥дн≥сть, особливо сл≥д вид≥лити принцип поваги ≥ захисту основних прав ≥ свобод людини ≥ принцип р≥вноправ'¤ ≥ недискрим≥нац≥њ.

Ќаступна група принцип≥в повинна д≥¤ти в пер≥од збройного конфл≥кту, тобто в≥дноситис¤ до "права в≥йськових конфл≥кт≥в". ÷≥ принципи передбачають обмеженн¤ воюючоњ сторони у вибор≥ засоб≥в ≥ метод≥в веденн¤ бойових д≥й; захист громад¤нського населенн¤ у збройних конфл≥ктах; захист жертв збройних конфл≥тк≥в; захист мирних об'Їкт≥в при збройних конфл≥ктах. «агальним дл¤ цих принцип≥в Ї њх спр¤мован≥сть на "гуман≥зац≥ю", у в≥домому значенн≥ цього слова, збройних конфл≥кт≥в.

ѕринцип обмеженн¤ воюючих стор≥н у вибор≥ засоб≥в ≥ метод≥в веденн¤ бойових д≥й було закр≥плено у статт≥ ’’≤≤ √аагськоњ конвенц≥њ про закони ≥ звичањ в≥йни на суходол≥ 1907 року, ¤ка говорить: "¬оююч≥ не користуютьс¤ необмеженим правом у вибор≥ засоб≥в нанесенн¤ шкоди супротивнику". ÷ей принцип спр¤мований на заборону застосуванн¤ на в≥йн≥ зброњ невиб≥ркового характеру, ¤ка спричинюЇ надм≥рн≥ стражданн¤, а також, на заборону в≥роломних в≥йськових д≥й.

∆еневськ≥ конвенц≥њ закр≥пили право на захист людини п≥д час в≥йськових д≥й. ÷ьому присв¤чен≥:
1. ∆еневська конвенц≥¤ 1949 року про покращенн¤ дол≥ поранених ≥ хворих у д≥ючих арм≥¤х.
2. ∆еневська конвенц≥¤ 1949 року про покращенн¤ дол≥ поранених, хворих ≥ ос≥б, ¤к≥ потерп≥ли корабельну авар≥ю, ≥з складу в≥йськових сил на мор≥.
3. ∆еневська конвенц≥¤ 1949 року про поводженн¤ ≥з в≥йськовополоненими.
4. ∆еневська конвенц≥¤ 1949 року про захист громад¤нського населенн¤ п≥д час в≥йни.

¬ окрему групу доц≥льно вид≥лити в ¤кост≥ принцип≥в ћ√ѕ нюрнберзьк≥ принципи: заборона агресивноњ в≥йни, м≥жнародну в≥дпов≥дальн≥сть держави-агресора, м≥жнародну крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть ≥ндив≥да за злочини проти миру. Ќюрнберзьк≥ принципи Ї не т≥льки частиною ћ√ѕ, але продовжують створювати ≥стотний вплив на його розвиток.

ѕринципи ћ√ѕ мають дуже важливе значенн¤ ¤к дл¤ запровадженн¤ ≥ розвитку нормотворчих ≥н≥ц≥атив, так ≥ безпосередньо при усв≥домленн≥ конкретних питань захисту жертв збройних конфл≥кт≥в, захисту прав ≥ свобод людей, попередженн¤ ≥ обмеженн¤ негативних насл≥дк≥в збройних конфл≥кт≥в.

ќсновн≥ правила ћ√ѕ можна звести до наступних положень:

1. ќсоби, ¤к≥ безпосередньо не беруть участь у в≥йськових д≥¤х, мають право на захист житт¤, ф≥зичну ≥ моральну недоторкан≥сть. ¬они мають право на гуманне ставленн¤ до себе за будь-¤ких обставин без ¤ких-небудь обмежень.

2. «аборонено вбивати або наносити пораненн¤ супротивнику, ¤кий виходить з бойових д≥й чи знаходитьс¤ поза в≥йськовими д≥¤ми.

3. ѕрийманн¤ поранених ≥ хворих та догл¤д за ними зд≥йснюЇтьс¤ т≥Їю стороною конфл≥кту, у чињй влад≥ вони знаход¤тьс¤. «абезпечуЇть¤ захист сан≥тарного персоналу, сан≥тарних формувань, транспортних засоб≥в ≥ матер≥ал≥в. «нак цього захисту - емблема „ервоного ’реста ≥ „ервоного ѕ≥вм≥с¤ц¤ - повинна користуватис¤ повагою.

4. ¬≥йськовополонен≥ ≥ цив≥льн≥ особи, ¤к≥ знаход¤тьс¤ п≥д владою противника, мають право на захист житт¤, повагу до г≥дности, особистих прав ≥ власних переконань. ¬они отримують захист в≥д будь-¤ких про¤в≥в насилл¤, мають право на отриманн¤ допомоги.

5. ¬с≥ особи користуютьс¤ певними юридичними гарант≥¤ми. ¬они не несуть в≥дпов≥дальност≥ за д≥њ, не скоЇн≥ ними. Ќ≥хто не може бути п≥дданий ф≥зичним ≥ псих≥чним катуванн¤м, кал≥цтвам ≥ т≥лесним покаранн¤м.

6. —торони у збройному конфл≥кт≥ ≥ особи ≥з складу њх в≥йськових сил не мають необмеженого права у вибор≥ метод≥в ≥ засоб≥в веденн¤ в≥йськових д≥й. «аборонено застосовувати зброю ≥ в≥йськов≥ методи, ¤к≥ спричинюють зайву шкоду ≥ надм≥рн≥ стражданн¤.

7. —торони у конфл≥кт≥ провод¤ть ч≥тке розмежуванн¤ м≥ж цив≥льним населенн¤м ≥ особами, ¤к≥ ведуть бойов≥ д≥њ з тим, щоб обер≥гати населенн¤ ≥ громадське майно. Ќ≥ ци≥вльне населенн¤ в ц≥лому, н≥ окрем≥ особи не можуть бути об'Їктами в≥йськового нападу. ¬≥н може бути спр¤мований лише на в≥йськов≥ об'Їкти.