На цій сторінці пропонуємо вашій увазі деякі з публікацій про роботу Київської міської і районних організацій Червоного Хреста, які з'являються у періодичних виданнях.

Програма Червоного Хреста "Навчання населення навичкам надання першої медичної допомоги" у м.Києва - не нова. Та сьогодні внаслідок зростання кількості надзвичайних ситуацій навчання населення, в першу чергу молоді, наданню першої медичної допомоги є одним із пріоритетних напрямків діяльності Київської міської організації ТЧХУ.

Спеціально для цього у столиці України по вул.Хрещатик, 44-Б було відкрито навчально-методичний центр, а в ньому відповідно оснащений навчальний клас, введено посаду спеціаліста, який керує програмою навчання. Навчанням охоплені усі патронажні сестри Червоного Хреста, кращі з них є членами рятувального формування Київської міської організації.

Щоб збільшити кількість осіб, які одержують такі знання, в кожній районній організації Товариства Червоного Хреста м.Києва підготовлено по декілька інструкторів із числа медичних патронажних сестер, які на базі районних медико-соціальних центрів та кімнат Червоного Хреста у школах, на підприємствах та в організаціях, вищих навчальних закладах проводять заняття з усіма бажаючими. Таким чином, за три роки пройшли підготовку понад 3,5 тис. чоловік по 12-годинній програмі навчання. Окрема увага відводиться навчанню школярів, учнів ПТУ, студентів вузів та молоді допризовного віку.

1-4 травня цього року тренери та інструктори Київської міської організації ТЧХУ на чолі з головами РО ТЧХУ Н.В.Шмалун та Н.І.Хітьовою взяли участь в молодіжному зборі-поході козацькими шляхами під гаслом "Молодь - за здоровий спосіб життя", який проводила Спілка юнацьких та дитячих організацій м.Києва. Акція, в якій брало участь близько 2 тис. юнаків та дівчат із різних областей України та м.Києва, відбулась у мальовничому таборі літнього відпочинку поблизу старовинного міста Корсунь-Шевченківський на Черкащині. Проведено й навчання учасників зборів навичкам надання першої медичної допомоги, змагання на кращого рятувальника, конкурс малюнка на червонохресну тематику, лекції зі здорового способу життя. Переможцям конкурсів та змагань були вручені подарунки та грамоти Червоного Хреста.

Крім цього, на базі навчального Центру Управління з надзвичайних ситуацій Печерського району м.Києва Червоним Хрестом проведено навчання з надання першої медичної допомоги в надзвичайних ситуаціях. Було задіяно 36 волонтерів району з числа підлітків, які навчалися правилам порятунку населення під час стихійного лиха.

В міському центрі ветеранів Київської міської держадміністрації тренери Товариства регулярно проводять навчання і семінари з підготовки волонтерів старшого віку навичкам надання першої медичної допомоги, які працюють за схемою "Пенсіонер - пенсіонеру".

А з метою залучення фінансів на розвиток Товариства у столиці поширюється програма з підготовки осіб із особливо зацікавлених категорій дорослого населення - водіїв, охоронців, пожежних. Уже пройшли навчання 58 чоловік.

Червоний Хрест. Ці слова у різних людей викликають однакові почуття: милосердя, турбота, самовідданість, доброта. Але чи не змінилося значення товариства Червоного Хреста у наш непростий час, коли коштів катастрофічно не вистачає?

...У народі кажуть: краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Отож і направляюся за адресою: КИЇВ, ПРОСПЕКТ НАУКИ, 15. ТОВАРИСТВО ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА ГОЛОСІЇВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ.

Дев'ята година ранку. Чесно кажучи, думаю, що прийшла занадто рано. Доведеться зачекати господарів. Та, виявляється, тут уже кипить життя. Хтось із ветеранів району прийшов за талонами на харчування, хтось - отримати допомогу продуктами, хтось попросити поради по догляду за інвалідом. І я одразу відчула: вони тут не вперше, ці старенькі люди почуваваються тут досить упевнено.

- Так, це правда, чимало ветеранів праці, інвалідів, одиноких людей вже добре знають нашу адресу, - запевнила голова товариства Червоного Хреста Голосіївської районної організації Наталія Владиславівна Шмалун. - Це унікальна організація: її обов'язково знаходять ті, в чий дім постукалася біда, незалежно від партійної приналежності, ставлення до релігії, національності тощо. Червоний Хрест на білому прапорі - ось найбільша гарантія того, що тут вислухають, зрозуміють, допоможуть.

На обліку в нас 2500 інвалідів, дітей, інвалідів війни, багатодітних сімей, одамоких людей. Ми надаємо їм чимало послуг: за програмою "Турбота", якою опікується міський голова О.О.Омельченко, годуємо одиноких безпомічмих людей, багатьом даємо талони на харчування. Маємо також "банк одягу", в який приймаємо поношені, але чисті й охайні речі від жителів району, а згодом роздаємо тим, хто їх потребує. Наші медичні сестри постійно відвідують тих, хто прикутий до ліжка щоб погодувати, обробити пролежні, принести їм ліки, віднести аналізи в лабораторію. 9 таких хворих удень має обійти патронажна медична сестра.

У наc є медичний кабінет, куди приходять хворі: на масаж, на уколи, за призначенням лікаря, якщо їм далеко добиратися до поліклініки.

Від цієї розповіді віє упевненістю і надійністю. Ніби так легко налагодити нині роботу організації на мінімальні кошти. Проте Червоний Хрест упевнено діє! Тут отримують жителі району продукти харчування, промислові товари, миючі засоби.

- На будь-який життєвий випадок, на катастрофічну ситуацію маємо в запасі якусь одежину, харчові продукти довгострокового зберігання, - розмову продовжує старша медсестра, заступник голови товариства Алла Іванівна Суковенко. - На те ж ми й Червоний Хрест, щоб допомогти у складну мить. Звичайно, маємо все це завдяки спонсорам, завдяки нашим підприємствам.

У вересні-жовтні в місті пройшла акція "Милосердя". З листами звернулися до директорів прибуткових підприємств, щодо виділення товарів ветеранам війни та праці, хворим, малозабезпеченим сім'ям. Відгукнулися і підтримали: кондитерська фабрика імені К.Маркса, ВАТ "Київгума", ВАТ "Завод імені Ковальської", Корчуватський комбінат будівельних конструкцій та інші.

По-різному доводиться Червоному Хресту добувати кошти й речі. Жартують поміж собою: мовляв, навчилися "циганити". Наталія Владиславівна познайомилася і знайшла розуміння у фонді "Барвінок" (голова Л.Ф.Лизун), у Християнській добродійній місії "Табея" (очолює В.В.Григор). На 100 тисяч гривень отримали медикаментів, особливо допомогла фармацевтична кампанія "Альба Україна" (директор по маркетингу О.М. Єфименко).

0сь так "зі світу по нитці" й збирають ці милі, симпатичні жінки різноманітні товари для своїх підопічних. Особливо дякують депутатам за підтримку.

Депутат Київради Присяжнюк В.К. виділив матеріальну допомогу на 12 тисяч гривень, а депутати Голосіївської районної ради Шевченко С.Т. та Гудков М.О. перерахували 7000 грн. і 4500 грн. відповідно. А до 3 грудня, Дня інваліда, швейна фабрика "Желань" одягнула групу інвалідів. Депутат Київської міської ради О.В.Прогнімак також надав 50 одиноким інвалідам грошову допомогу.

І Наталія Владиславівна, і Алла Іванівна неодмінно хочуть назвати імена всіх, хто допомагає. І їх можна зрозуміти. Нині дуже дорого цінуються людська доброта, увага, розуміння.

Особливо на фоні такої відповіді, яку вони по телефону отримали від директора СП ЗАТ "Реемстма-Київська тютюнова фабрика", відіславши йому листа, підписаного заступником голови райдержадміністрації: "Ми листуванням не займаємося. Ніякої помочі не дамо, такої статті витрат у нас немає".

...Милосердя. Воно походить від слів: миле, добре серце. Виховати це почуття ніякими інструкціями чи законами неможливо.

Усі ми хочемо бути здоровими, щасливими, багатими, Щ0Б НІКОЛИ НІ В КОГО НІЧОГО НЕ ПРОСИТИ.

Усі люди хочуть так жити. Але доля по-різному складається. Ось історія сім'ї Катерини Григорівни Передерій. Старший син повернувся з Афганістану інвалідом першої групи з тяжкими психічними розладами. Чоловік - теж тяжко захворів, має другу групу інвалідності. Менший син одружився, народилася дитина. Його молода дружина, переводячи дитя через вулицю, врятувала його, накривши своїм тілом від страшної небезпеки. Дитя врятувала, а сама опинилася під машиною. Тепер вона прикута до інвалідної коляски і маленька Катя щодня годує її. В одній квартирі їм усім жити неможливо, бо старший син б'є усіх, виганяє. На якийсь час сім'ю молодшого сина приютив священик, згодом товариш.

А Катерина Григорівна, - пенсіонерка, мати, бабуся, - яка теж мріяла про щасливу долю, тепер єдина в обох сім'ях на кого вся їхня надія. Чи варто говорити про те, як катастрофічне не вистачає тих грошей, що держава дає по інвалідності? У такій складній ситуації тільки милосердя, турбота, доброта інших людей врятують їх.

Ось таким життям, такими турботами про своїх стареньких, одиноких живе колектив товариства Червоного Хреста. І підібралися тут люди справді з Божою іскрою в серці, бо стикалися з чужою бідою віч-на-віч дуже часто.

Наталія Владиславівна Шмалун працювала спочатку медичною сестрою в лікарні для онкохворих, згодом патронажною медичною сестрою у товаристві Червоного Хреста Дарницького району, при цьому навчалась заочно в інституті.

Алла Іванка Суковецька теж розпочинала свій шлях з медичної сестри а згодом 32 роки очолювала товариство Червоного Хреста Жовтневого району. З травня по серпень 1986 року працювала в Чорнобилі.

Валентина Василівна Сорока вже 5 років працює тут медичною сестрою. Свого часу сама дуже тяжко перехворіла. Її дуже люблять хворі.

Прийшли сюди й молодші хлопці й дівчата: Олександр Шамов, Олена Прохорчук, Василь Каціон. Вони старанні, доброзичливі, щедрі душею.

Нелегка доля у Святослава Звінчука, котрий працює тут. У нього мама - інвалід першої групи, яка не встає з ліжка. Уже 14 років хлопець сам доглядає її. Хотів влаштуватися на роботу десь поруч із квартирою, щоб в обідню перерву встигати до мами. Та кожен роботодавець, довідавшись про його сімейну ситуацію, відмовляв хлопцеві. Ось і привела доля до милосердної організації. Тут він серед своїх, тут його розуміють і підтримують.

Коли люди щодня бачать стільки печалей, суму і болю, про що ж вони мріють?

- Наша мрія - відкрити фітобар для ветеранів війни та праці. Щоб могли вони прийти сюди, поспілкуватися, почастуватися різними чаями з лікарських трав. Маємо приміщення, правда, занедбане. Шукаємо спонсорів, які посприяли б нам у його ремонті. Наші ветерани були б дуже цьому раді. А нам приємно дарувати їм радість.

Отака мрія у голови товариства Червоного Хреста Голосіївської районної організації Н.В.Шмалун та її заступника А.І.Суковенко. Хіба петрібно це коментувати?

У Харківському районі Києва - новосілля : у Міжнародний день людей похилого віку відкрито медико - соціальний центр Товариства Червоного Хреста. У столиці він - уже сьомий числом.

Центр - можливо, гучне слово... А втім, якщо навіть за нинішніх непростих часів знаходяться люди, які роблять усе, аби зарадити тим, кого, на превеликий жаль, уже звично називаємо гірким словом "знедолені", то не все ще втрачено в нашому житті.

Мітинг з приводу відкриття медико-соціального центру був не надто численним. Але дуже щирим і теплим. Лунали добрі слова на адресу Харківської районної державної адміністрації. Звичайно ж - і районного Товариства Червоного Хреста. Та й чи в цьому, власне, річ? Підходили літні люди, запитували стиха: що за подія? Уважно слухали, хитали головами. Не вірили... А потім, коли голова районного Товариства Червоного Хреста, до речі, депутат районної Ради Наталя Гордієнко, помітно хвилюючись, перерізала стрічку і гості стали підніматися на другий поверх, - також пішли за ними. Дивилися. Розпитували. І поволі танула недовіра...

У кабінетах медико-соціального центру чисто, зовсім по-домашньому затишно. В одному можугь приймати відвідувачів вузькі фахівці. В іншому - виміряють тиск, знімуть електрокардіограму, зроблять масаж. Усе це,певна річ, безплатно. Інакше і не може бути - Товариство Червоного Хреста працює тільки на благодійних засадах.

Колеги з Товариства Червоного Хреста Голландії передали центрові інвалідні візки новітньої конструкції. Поруч з ними - легкі, навіть витончені милиці - аби людина не відчувала своєї неповноцінності. Набори для патронажних сестер - також гарно, по-сучасному оформлені. Не забули голландці і про специфіку нашого життя - в кутку кабінету стоять... традиційні вже сумки на колесах. Що ж, можна оцінити делікатність тих, хто готував нам цю гуманітарну допомогу. Усе це - для тимчасового користування. Також безплатно.

Є й так званий банк одягу. Збирається одяг, що трохи зносився і вийшов з моди, лагодиться - за бажанням видається самотнім стареньким людям. Плащі, чоловічі костюми, сукні, взуття - все має досить пристойний вигляд. Навіть капелюхи - трохи старомодні, але цілком придатні для носіння. За один раз можна набрати одягу десяти найменувань. Тут же, у сусідньому кабінеті, його підгонять до статури, щось укоротять, щось подовжать - і буде саме враз. Як на сьогоднішні ціни - дуже корисна справа.

Організатори медико-соціального центру планують, що у певні дні тут працюватиме перукар, даватиме консультації юрист. Скажете, дрібниця ? Та ні, зовсім не дрібниця... Можливо, прийматиме відвідувачів і хтось із районного начальства...

І взагалі - склалося враження, що це вдалий симбіоз : ініціатива, готовність посприяти - з боку органів влади і така ж активність у підтримці акції милосердя - з боку міжнародних організацій Червоного Хреста. Як пояснив голова Національного Товариства Червоного Хреста України Іван Усіченко, міжнародні організації готові надати Україні будь-яку можливу допомогу, але тільки під реальні програми, під реальну зацікавленість у тому, щоб допомогти знедоленим людям. Інакше кажучи, гуманітарні інвестиції можуть іти тільки за умови можливості їх конкретної реалізації. Як це сталося, до речі, і в Харківському районі. Є голландське устаткування, інструментарій, медична апаратура, новітні прилади. І є бажання місцевих властей зробити так, аби все це прислужилося людям. Тим, хто потребує нашого милосердя.

...А люди все підходили й підходили до медико-соціального центру. Дивилися на вивіску, на білий прапор з червоним хрестом біля входу. Заходили. Одні - як гості. Інші - вже як господарі.